Євгенія Ярошинська

Євгенія Ярошинська почала писати німецькою — мовою своєї освіти й тогочасного культурного середовища Буковини. Проте знайомство з українською пресою та літературою змінило напрям її творчості. Вона свідомо перейшла на українську й стала однією з тих, хто наприкінці ХІХ століття допомагав утверджувати українське слово на Буковині. Ярошинську називають першою українською письменницею краю.

Вона виросла в родині сільського вчителя й сама обрала педагогічну працю. Учителюючи в буковинських селах, Ярошинська добре знала повсякденне життя людей, про яких писала. Водночас вона збирала народні пісні, колядки, балади та весільні обряди, намагаючись зберегти живу культуру краю не лише в пам’яті, а й на папері. Її фольклорні записи стали окремою важливою частиною творчої спадщини.

Література для Ярошинської не була відділена від громадської роботи. Вона брала участь у просвітницьких товариствах, організовувала читання для селян, підтримувала жіночу освіту й долучалася до перших осередків жіночого руху на Буковині. У час, коли від жінки рідко очікували активної присутності в культурному та суспільному житті, вона працювала як письменниця, педагогиня, публіцистка, перекладачка й етнографка.

Євгенія Ярошинська прожила лише тридцять шість років. За цей час вона залишила прозові твори, дитячі тексти, публіцистику, переклади та значний фольклорний доробок. Її постать довго залишалася в тіні відоміших сучасників, хоча без неї історія української літератури й жіночого руху на Буковині була б неповною.