Віктор Домонтович

Віктор Домонтович — літературний псевдонім Віктора Платоновича Петрова (1894–1969), українського письменника-модерніста, літературознавця, етнографа, археолога, історика та філософа. Він народився в Катеринославі, сучасному Дніпрі, у родині священника. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, а після його закінчення працював в установах Української академії наук. У 1920-х роках Петров досліджував фольклор та етнографію, редагував «Етнографічний вісник» і очолював Етнографічну комісію.

Наукові й художні тексти він свідомо розмежовував різними іменами. Праці з історії, археології та літературознавства підписував переважно власним прізвищем, художню прозу — як В. Домонтович, а частину есеїв — псевдонімом Віктор Бер. У літературному Києві Петров був близький до кола неокласиків. Роман «Дівчина з ведмедиком», опублікований 1928 року, закріпив за Домонтовичем місце серед творців українського інтелектуального роману.

Після Другої світової війни Віктор Петров жив у Німеччині, викладав в Українському вільному університеті та долучився до Мистецького українського руху, що об’єднав письменників української еміграції. У квітні 1949 року він несподівано зник із Мюнхена, а згодом з’ясувалося, що Петров повернувся до Радянського Союзу. Його співпраця з радянськими органами державної безпеки підтверджена архівними матеріалами, хоча окремі обставини цієї частини біографії тривалий час залишалися прихованими.

Повернувшись до Києва, Петров продовжив наукову роботу в Інституті археології. Він досліджував походження слов’ян, давню історію та етногенез українців, а 1968 року здобув ступінь доктора історичних наук. Віктор Петров помер у Києві 8 червня 1969 року, залишивши по собі дві тісно переплетені спадщини — науковця Віктора Петрова та письменника Віктора Домонтовича.