1914 рік. У центрі історії — Генрі Ґонт і Сідні Елвуд.

Вони вчаться у закритій британській школі: найкращі друзі, таємно закохані одне в одного.

Усі їхні однокласники мріють про славу та рвуться на війну, не усвідомлюючи, яке пекло їх чекає... Ґонт — напівнімець, який йде на фронт, щоб втекти від сорому й від свого кохання до Елвуда. А Елвуд — поетичний красунчик, який розривається від болю, бо переконаний, що Ґонт його зневажає, і йде за ним.

Попри весь біль, бруд і гіркоту втрат, ця книга виявилася дивовижно цілющою для мене. Війна ламає людей, але кохання все ж здатне зцілювати. Відчайдушне, чисте, безумовне кохання. Для цього потрібен час, терпіння та відданість, і результат абсолютно не гарантований. Та все ж саме ці двоє, Генрі та Елвуд, мають надію на спільне майбутнє.Так, ця книга може бути болючою; так, я над нею плакала (і не один раз). І я не буду радити її кожному, враховуючи нашу війну за вікном. Але як історія кохання двох друзів — вона неймовірна. 

#ПершийСлідФоксі