Ти можеш програти бій, але це ще не значить, що війна програна.

Життя Аделіни – це про хотіння простого вибору і владою над своїм власним життям, яке не вдалось. Все ускладнилось настільки, що її історія перетворилась на виживання, розпач, впертість. І в той самий час були присутні навчання, насолода і старанність залишити слід у світі, якому вона жила.

Мені щиро сподобалась книга, навіть сама того не очікувала, що вона мене затягне. Звісно, деякі моменти книги трохи затягнуті бували, але здається, якраз такі моменти і створювали відчуття, що ти знаходишся з Аделіною в кімнаті і розумієш її, відчуваєш її думки і настрій.

Її відношення до того, хто ходить у пітьмі – дуже забавне. Хоч він і могутній, хоч він і страшний, і так, він викликав у неї страх, але вона не здавалась. Вона все ще була готова з ним воювати і сперечатись. На жаль, у її становищі не все можна було б зробити і сильно не насолиш, але все ще вона старалась кинути шпильку, щоб хоч трішки розізлити страховисько аби захистити себе.

Але правда така, що чим довше ти зі своїм ненависним другом, тим частіше ти плутаєшся у думках, чи ти його ненавидиш, чи все-таки сумуєш за ним, особливо, якщо тебе ніхто інший не памятає і не знає.

Мені дуже сподобалось, як починались розділи книги. У них були включені якісь часточки образотворчого мистецтва і описом до них, що мене навіть зацікавило, чи справді таке існує чи все-таки це все видумки автора. І те, як ці мистецькі твори були включенні у главі. Але думаю, що найбільше мене порадували дії і думки Аделіни про її тимчасовий відступ і підкорення чудовиську, але це зовсім не означало, що вона здалась і змирилась. Вона та, хто навчилась за стільки років розуміти і також виставляти правила гри, а головне правильно добирати слова. Як не крути, але слова мають значення.

А що ви б робили, якщо б мали змогу жити настільки довго як Аделіна? Чи вам би більше до душі припав шлях темноволосого і зеленоокого чудовиська з його силами? 

#жанроманія26 (4)